В рамках зустрічі розглянули взаємодію ЗМІ і суспільства під час війни, маніпуляції та протидію ворожій пропаганді.

Вадим Карп‘як навів приклад того, як працює інформаційний простір і чому легко купитися на пропаганду чи вкиди ворога: інформаційний простір перенасичений і людина зазвичай фізично не може перевірити всю інформацію. Журналіст наголосив на тому, що існує міф про «обмеженість» інформації під час війни, який не відповідає дійсності. Втім, люди часто сприймають затримку оперативної інформації з фронту як обмеження, хоча така затримка продиктована необхідністю не інформувати одразу про успіхи української армії, бо російська розвідка теж моніторить наш інформпростір, а дати день-два закріпитися на позиціях, щоб у ворога не було жодного шансу відбити цю територію.

Вадим так чітко та зрозуміло все розклав і про те, як ми сприймаємо новини, чому вважаємо себе мало поінформованими, коли кількість інфорації зашкалює. Чому саме так, із запізненням оприлюднюються новини із фронту.

Розмовляли і про журналістську професію, пропаганду та відповідальність ЗМІ перед людьми. Вадим вважає, що тут є дві проблеми - нереформована судова система, до якої немає довіри, щоб захищати свої права і звичайним людям, і журналістам. І друге - дефіцит хороших фахівців різних спеціальностей, і тут медійники не виключення.

Поговорили і про існуючу соціальну напругу в суспільстві та необхідність самоцензури журналістів, які мають бути обережні з гострими темами. Вадим Карп‘як також підняв тему ролі телебачення та його впливу навіть на людей, які не дивляться телевізор.