У своїй розповіді Ольга підіймає важливі теми: про необхідність підтримки людей, чиє життя зараз пов‘язане з війною; про вигоряння і втому; про те, чому ми потроху звикаємо до війни. І нарешті про те, як важливо допомогти собі, перш ніж допомагати іншим.

Ольга висвітлює війну ще з 2014 року. Усі 8 років журналістка переконувала редакції різних медіа, що попри зниження інтересу суспільства, війна не закінчилася, вона поряд і має висвітлюватися. Протягом цих років близько третини героїв сюжетів Ольги загинули, а вогнище війни на Донбасі перекинулося на усю країну.

- Ти працюєш у класній команді, але всі друзі й рідні евакуювалися, ти увесь час сама й увесь час в роботі, постійно з людським горем, - розповідає Оля. - Я зрозуміла, що треба себе з цього витягувати, коли приїхала на свій день народження на Закарпаття до подруги, почула дитячий сміх, музику в кафе… Не можна увесь час жити в бункері без спілкування. Я не могла спілкуватися з психологом онлайн, не могла доглядати за собою, набрала вагу. І я збагнула, що не можу допомагати іншим, якщо не допоможу собі.

Але про свою роботу Ольга не любить розповідати багато, бо вважає, що військові переживають значно серйозніший досвід.

Обов‘язково знайдіть час, щоб прослухати цю цікаву та глибоку розповідь!

Мультимедійний спецпроєкт «Тут-і-тепер: Історії журналістів на війні» підготували спільними зусиллями команди PEN Ukraine, Премія імені Георгія Ґонґадзе та The Ukrainians за підтримки благодійного фонду Smart Foundation, Шведського ПЕН і Національного фонду на підтримку демократії.

Слухайте та читайте на зручних платформах, обрати зручну і підписатись можна за посиланням: https://li.sten.to/dxew6rf6

Сторінка проєкту - https://journalistsatwar.gongadzeprize.com.ua/