23 червня 2020

Як врятуватися від інформаційних вірусів?

Більшість із нас або народилася в так звану «аналогову еру», або виховані батьками, які жили в той час. Тому наше сприйняття інформації сформоване уявленнями цієї ери. Проте з того часу багато що змінилося: роль інформації, те, як людина сприймає інформацію та як вона нею користується. Відбулися топ-5 ключових змін. Розглянемо їх детальніше.

1. Тоталітаризм VS демократія. Зміна режимів, перехід від тоталітаризму до демократії. Єдиний інформаційний центр, який подавав порядок денний для всіх людей на території колишнього Радянського Союзу, занепав – і почалася нова ера демократії. З її приходом кожен із нас де-факто отримав право голосу. У той же час інформаційний ринок став достатньо конкурентним, і дуже багато сил почали боротися за те, щоб перетягнути на себе владу чи інформаційний ринок. Люди, які з приходом демократії отримали право голосу, по суті, інструментів демократії не отримали. Знань про те, що і як функціонує в державі, та інформації про зміни – теж. Через це людям стало важко орієнтуватися в тому квазівідкритому форматі інформації, який ми отримали та отримуємо. До прикладу: коли ви зайдете на сайт Верховної Ради, побачите дуже багато законодавчої інформації, проте мало хто правильно може її шукати та користуватися нею. 

2. Зрозуміла система VS дезорієнтація. На зміну послідовній, зрозумілій системі прийшла динамічна. Раніше людина могла спрогнозувати все на роки вперед, розуміючи послідовно, коли треба йти в школу, в університет, одружуватися/виходити заміж і навіть коли купувати холодильник. Сьогодні ж зміни приходять дуже динамічно, і важко спрогнозувати, адже на початку березня ми не могли передбачити введення карантину чи самоізоляційних заходів. І найважливіше – коли і як ці заходи будуть припинені. 

3. Стабільність VS Трансформація. На зміну стабільності прийшла цифрова ера й принесла в наше інформаційне життя нестабільність та непрогнозованість. У той же час змінилася функція інформації. Раніше інформація мала цінність у накопиченні. Чим більше люди знали, тим більшими інтелектуалами були. Інтелектуали, у свою чергу, мали більшу цінність, ніж інші люди. 

4. Моноканали VS Мультиканали. Відбувся перехід від зрозумілих моноканалів до багатоканального інформаційного потоку, у якому ми зараз живемо. До того ж змінилися не лише канали передачі інформації з радіо, телебачення та преси на Інтернет та соцмережі, а ще й сталися зміни в самому форматі інформації. 

5. Одностороннє спілкування VS Багатостороннє. Раніше інформація була односторонньою, і тому після побаченого й почутого з телевізорів та радіо люди, максимум, могли обговорити її в себе на кухні чи зрідка написати лист до редакції, сподіваючись на відновлення справедливості. Сьогодні ж канали двосторонні, і кожна людина може відразу висловити свою думку та одразу ж поширити її в соцмережах. 

У цифрову еру люди зіткнулися з новою проблемою – так званим «інформаційним шумом». Інформація, ретрансльована в медіа, стала обростати домислами, які її суттєво викривляють. У результаті викривлень створюється так званий «інформаційний шум», який дуже тисне на людину. Проте ще з часів аналогової ери в нас залишилася звичка вивчати всю інформацію, аби мати можливість зробити свої висновки. Відповідно, у цифрову еру людина входить у незрозумілий інформаційний шум, намагається знайти істину та сформувати висновки. Натомість людина отримує велику дозу інформації, що може бути наповнена інформаційними вірусами, яким не може протидіяти, бо не знає, як фільтрувати інформацію, аби не нашкодити собі та своїм близьким. 

Зараз інформація набула більш розважального характеру й стала, скоріше, віддушиною й зовсім поміняла свою роль порівняно з іншими роками. Це призвело до того, що люди розгублені та дезорієнтовані в інформаційному просторі. До цього ще додалося те, що вони втратили свій інформаційний імунітет – здатність розрізняти, не підхоплювати й не поширювати інформаційних вірусів маніпуляції. 90-і стали для України часом, коли відбулася руйнація інформаційного імунітету громадян. Що зруйнувало імунітет українців? 

У першу чергу, це руйнація тих основ, які можна назвати «точкою опори для кожної людини». Що це за точки опори? Економічний стан людини, її сім'ї, надійна система охорони здоров'я, правоохоронна та судова системи. Наступний момент – наявність у державі інституцій, які коригують життя суспільства, – правильної системи органів влади тощо. Відповідно, це так само було зруйновано в нас у 90-ті. Ми намагаємося це якось побудувати шляхом реформ, проте дотепер не вибудували. 

Відбулася також руйнація системної освіти, яка допомагає людині встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, чітко аналізувати кожну ситуацію як частину від цілого, розуміти, що частина, а що ціле, знаходити цю інформацію тощо. 

У 2000-х із популяризацією соціальних мереж почала масштабуватися інформація, яка є абсолютно суб'єктивною за своїм змістом. Регуляторних механізмів у суспільстві, що допомагають людям відділити цю інформацію й профільтрувати, не з'явилося. Тому інформаційний імунітет українців уже перед 2014 роком був фактично зруйнованим. Відповідно, на фоні цього, коли з'явилася нова ера й старий імунітет був зруйнований, а новий не встиг сформуватися, українці стали відкритими до інформаційних вірусів, до маніпуляцій. Тенденції останніх років: із кожним роком маніпуляції стають все простішими, а люди на них «ведуться» все частіше, самі є рознощиками інформаційних вірусів. Це наразі ключова проблема, з якою треба боротися.  

Згідно з опитуванням, 68% українців вважає основним новинним джерелом соціальні мережі, а саме Facebook. Це дуже дивно, тому що Facebook є апріорі майданчиком суб'єктивної інформації, яка не має жодного стосунку до об'єктивності й до медіа. Там кожен може маніпулювати та казати все, що хоче. Телебачення ж, згідно з опитуванням, перейшло на другу сходинку з 66%. Ці два джерела є ключовими для впливу на світобачення українців задля маніпуляцій та поширення інформаційних вірусів. 

Як же захиститися? Почнемо з телебачення. Напевне, кожен із вас знає або здогадується, що українські канали, як і українські медіа, збиткові. В Україні лише один телеканал є державним – UA-перший. До неприватних також належить «Громадське», яке працює на дотаціях і на грантах. Решта каналів приватні й, відповідно, мають працювати на бізнес, отримувати прибуток і цей прибуток вкладати в розвиток телеканалів. Вартість утримання невеликого телеканалу в місяць складає приблизно 300-350 тис. доларів. Якщо ж говорити про загальнонаціональні канали, то ця сума збільшується вдвічі. Рекламних коштів, які б мали бути логічним поясненням, звідки гроші, так само не вистачає на покриття цих витрат. Власники змушені дотувати й віддавати свої гроші на те, щоб розвивати свої канали. Відповідно, вони й впливають на політику. Їх рівень впливу дуже різний. Одні це роблять на щоденній основі, інші – час від часу. Те, що ми бачимо в інформаційній політиці телеканалів, – це ретрансляція думки їх власників, яка може бути чіткою й незмінною протягом усього часу або змінюється залежно від політичної кон'юнктури. 

Важливо розуміти: коли ми обираємо той чи інший телеканал, обираємо не якийсь формат шоу чи формат програм, а дивимося, яку точку зору конкретний власник телеканалу ретранслює на ту чи іншу ситуацію в країні. 

Будь-який олігарх, власник телеканалу, з його рівнем знання комунікацій завжди переграє звичайну людину, яка не є професійним комунікатором. Проведемо аналогію з парфумами. Коли ви йдете до магазину й починаєте нюхати аромати, уже на 2-3-й композиції ваш ніс починає не розрізняти їх. Те саме відбувається з інформацією. Коли дивитися багато каналів, намагаєтеся порівняти інформацію, ви потрапляєте в інформаційний шум, адже кожне медіа робить усе, щоб вас затягнути на свій канал. 

Існує ще одна проблема. Наш мозок сприймає кожну первинну інформацію як правдиву, і решта інформації завжди буде конкурувати з першою. Перші в часі новини завжди будуть конкурувати з другими по черзі. Перед тим, як почати споживати інформацію на телеканалах, ознайомтеся з інформацією в тих чи інших засобах масової інформації, які дотримуються журналістських стандартів. Використовуючи незалежні ЗМІ, ви збудуєте трафарет, вільний від інформаційних вірусів, який допоможе уникнути інформаційних вірусів. 

Найбільше маніпуляцій на телеканалах міститься в інформаційних форматах. На телебаченні дуже завищений рівень емоційності. Телеканали роблять усе, щоб ви емоційно прив’язалися до того чи до іншого формату й уже апріорі вірили тому чи іншому телеканалу. Враховуйте ці дві речі при споживанні інформації на телеканалах.  

Як же маніпулюють телеканали? Спершу розглянемо, які бувають типи телеканалів. Перші – загальні ТВ, які містять різні формати: розважальні, реаліті-шоу, новинні та політичні шоу. Другий тип – інформаційні ТВ, які мають виключно інформаційно-політичні програми. Як же впливає рівень маніпуляцій залежно від жанрів, які є на всіх телеканалах? Перший і найбільший за місткістю інформаційних вірусів вид – це новини, де подаються факти, і глядач на основі цих фактів робить свої висновки. На жаль, зараз новини – це така сама програма, як і всі інші. Вони мусять боротися за рейтинги, як і всі інші. Новини будуються на правилах 6С: скандал, сенсації, страх, смерть, секс, сміх. Із сухої аналітичної інформації новини перетворилися в інформаційні, емоційні, новинні шоу, які містять маніпуляції або викривлення реальності. Другий вид програм, який кишить інформаційними вірусами, – політичні ток-шоу, у яких надається трибуна тим, хто, згідно з редакційною політикою, може виступати в ефірі. На сайті Text.org.ua міститься база псевдоекспертів, яких ви можете зустріти в ефірах українських телеканалів та які викривляли інформацію на користь того чи іншого олігарха. 

Другий аспект маніпуляцій в політичних ток-шоу – створення політичної псевдонародної думки. Для цього під час ефіру використовують опитування в студіях. У глядача в цей час формується стадний інстинкт довіри чи недовіри до політика. Як саме? Коли більшість опитаних схиляється до певної думки, глядач довіряє думці більшості. Але до реальної статистики, до реальної соціології дані, отримані під час опитування в прямому ефірі, не мають жодного стосунку. 

Ще один вид маніпуляції – підміна фактів думками. При цьому виді маніпуляцій у студіях політичних ток-шоу так звані експерти висловлюють свою суб'єктивну думку, яка не є фактами. Можуть також залучатися експерти, що не є експертами з певних тем і замість аналітики, на яку зазіхають експерти, ми отримуємо суб'єктивну думку. 

Наступний вид, яким дуже часто маніпулюють на телеканалах, – це так звані «розслідування». У зв'язку з тим, що саме поняття розслідування в людей викликає довіру цим жанрам, ними дуже часто маніпулюють. При цьому варто пам'ятати, що в Україні є випадки резонансних розслідувань у таких телепроєктах «Слідство.Інфо», «Бігус.Інфо» та «Схеми». Однак деякі телеканали, використовуючи довіру телеглядачів, застосовують цей жанр як інструмент розправи над конкурентами. Важливо знати, хто проводить розслідування і хто є власником телеканалу. Саме власник є замовником розслідування. Сприймайте інформацію про розслідування на телеканалах як трансляцію думки відповідного власника телеканалу, а не як щось незалежне.  

Розглянемо найтиповіші інформаційні маніпуляції, які найчастіше використовують у новинах, політичних ток-шоу, розслідуваннях, а також гумористичних програмах. Останні також використовуються в українських етерах як інструмент політичної боротьби. 

1. Замовчування. Так на деяких телеканалах замовчувалися дуже резонансні скандали. 

2. Викривлення думки, коли інформація подається частково і з певними акцентами. 

3. Псевдонародна думка, за допомогою якої дуже часто коригується громадська думка. 

4. Висміювання або клеймування, яке дуже часто використовується в гумористичних телеканалах або в розслідуваннях. 

5. Спрощення або узагальнення. Цим грішать усі телеканали. Коли аудиторія дивиться телебачення, вона бачить дуже спрощенні формати. З року в рік це змушує глядачів бути більш лінивими, менше розвиватися, сприймати короткі зрозумілі формати й не розбиратись у складних. 

6. Нагнітання. На початку березня 2020 року один із блогерів вів пряму трансляцію з літака, який прилетів із-за кордону в Україну. Не аргументуючи фактами, він розповідав, що літак переповний іноземцями, які кашляють, п'ють ліки та приїхали в Україну заражати людей Covid-19. Насправді ж лише троє людей із літака мали підозру на хворобу. Ця підозра не підтвердилася. Однак блогер у прямому ефірі одного із загальнонаціональних телеканалів у прайм-тайм поширив викривлену в негативному форматі інформацію. Вона мала свій вплив на те, щоб люди почали панікувати. 

Наступний майданчик для маніпуляцій – соціальна мережа Facebook. Розглянемо, як працює він, щоб зрозуміти, як формується інформація та як вона на нас впливає. Найкраще пояснити дію цієї соціальної мережі на прикладі наших стосунків із друзями. Коли спілкуємося, обмінюємося думками, подіями, ми встановлюємо зв'язок. Щойно ділитися припиняємо – зв'язок припиняється, і ми втрачаємо інформацію про людину. Так само Facebook узаємодіє з нашим інформаційним полем, моніторить, із ким ми більше взаємодіємо, чиї новини читаємо частіше, лайкаємо, поширюємо, такий контакт Facebook вважає тісним, і інформація, яку пише людина частіше, з'являється в нашій новинній стрічці. Як тільки ми перестаємо взаємодіяти з дописами людини, зменшується кількість постів у новинній стрічці й із часом зводиться нанівець. 

У нашу новинну стрічку також потрапляє інформація, з якою взаємодіють наші друзі за принципом «усе, що цікавить наших друзів, буде цікавим і нам». Facebook вивчає дані про нас і на основі цих даних робить коригування реклами. Цифрові платформи дуже часто обмінюються інформацією, тому Facebook знає не лише інформацію про наші лайки й шери. Коли ми читаємо пост, він знає, як довго ми читаємо, на якій інформації затримуємося довше, а яку інформацію прогортуємо чи пропускаємо. Ми надаємо йому всю інформацію про нас – і це є плата за інформацію, яку отримуємо на його теренах. Це дуже приваблює шахраїв. Вони збирають дані за допомогою різноманітних тестів на зразок «яка ти квітка», «наскільки ти українець» тощо. Це означає, що ми зливаємо інформацію про себе, щоб дізнатися пусту, не релевантну інформацію, яка побудована на наших психологічних особливостях. Будь-які наші взаємодії з дописами бачать у стрічні наші друзі, тож коли ви ширите фейки, друзі теж потрапляють в інфіковане коло. 

Додаючи в друзі всіх підряд, не фільтруючи профілі на заангажованих тими чи іншими політичними партіями людей, ми допускаємо в свою новинну стрічку маніпулятивний контент. 

Ми схильні вірити, що дописи, які мають велику кількість охоплення й поширення, є релевантною інформацією. Проте велика кількість взаємодій із постами – ще один вид маніпуляцій. Не треба сліпо довіряти інформації, навіть коли вона має тисячі поширень і лайків. Її потрібно перевіряти, дивитися, хто з нею провзаємодіяв і чи є серед них боти. Більшість ботів досить примітивні, їх можна виявити, подивившись їхні профілі у Facebook. Зазвичай вони не містять фото профілю або замість фото профілю містять абстрактну картинку. Як правило, боти не мають постів або їхні пости – репости без коментарів та лайків. 

Важливо пам'ятати, що коли ми обираємо ті чи інші публічні сторінки у Facebook, на які хочемо підписатися, повинні використовувати такі ж правила, як і для медіа. За статистикою, українці в медіа на Facebook читають ті новинні сайти, які подають викривлену інформацію й не дотримуються журналістських стандартів. 

Як вибрати медіа? Громадська організація «Інститут масової інформації» щоквартально робить рейтинги дотримання ЗМІ журналістських стандартів, а саме: дотримання балансу думок і точок зору, наявність і достовірність джерел, відокремлення думки журналіста від думок сторін/експертів, точність подання інформації, повноту подання фактів щодо проблеми, чітке маркування всіх рекламних/проплачених матеріалів. Згідно з цим рейтингом, ми маємо обирати медіа у Facebook, яким ми можемо довіряти. Ще один рейтинг ІМІ розповідає, чи розміщує медіа проплачені матеріали так звану «джинсу», не маркуючи цих матеріалів. ЗМІ, які мають найвищий рейтинг, можна використовувати як інформаційні трафарети для розуміння того, як маніпулюють інші. Важливо пам'ятати, що задля отримання суб'єктивної оцінки потрібно перевіряти новину щонайменше в трьох незалежних медіа. 

Інші медіа, які розміщують лише суб’єктивну інформацію, і, по суті, вони не є медіа, теж треба розпізнавати. Сленгово ми їх називаємо «сайти-сміттярки». Щоб їх розпізнавати, потрібно встановити в браузері программу «Фейкогриз». Медіа також можна перевіряти у списку від Text.org.ua. 

Споживаючи інформацію у Facebook, ви повинні розуміти, що будь-яка дія, яку робите, ним запам'ятовується, і потім вона впливає на те, що ви бачите, читаєте. Так само і з вашими друзями. Другий важливий момент, який треба запам'ятати: коли ми обираємо якесь джерело, бачимо інформацію й хочемо нею поділитися, то його потрібно перевіряти так само, як і медіа. 

У Facebook є типово емоційні пастки, на які ми досить часто наражаємося. Вони існують роками. Дуже часто маніпулятори ними користуються, і вони все ще діють. Перша така пастка – конспірологія, яка багато в чому дає людям негативний сигнал. На початку карантину у Facebook ширилася інформація про те що коронавірус – це не загроза, а війна Штатів із Китаєм чи заговір масонів. Таким чином люди були дезінформовані, сподівалися, що загроза менша, і не використовували рекомендацій ВОЗ. І це сприяло переростанню захворювання в пандемію. Кожна конспірологія має спиратися на факти, а факти повинні бути з достовірних джерел. 

Друга емоційна пастка – це так звана «історія жертви». Людина транслює свою історію, аудиторія починає співпереживати, вмикається емоційно і не перевіряє фактів. 

Третій вектор – це так звані «прогнози». Звичайно, усім хочеться дізнатися, що буде завтра, післязавтра чи через рік, тому будь-які прогнози, які транслюються в ЗМІ, мають особливу увагу, і вони здатні суттєво викривляти думку. Під час карантину дуже поширеним були прогнози, коли він закінчиться. Хрестоматійним уже є прогноз, що використовується під час передвиборчої гонки, про те, що наступним президентом України буде жінка. Довіряти можна лише тим прогнозам, які містять під собою наукове підґрунтя. 

Ще одна пастка – це так зване «поширення стадного інстинкту», коли ви бачите пост і довіряєте йому через те, що він має багато репостів і лайків. 

Facebook, як і телебачення, дуже вмикає нас емоційно. У нього є свої лайфхаки, як це зробити. Коли ви їх бачите, це найімовірніше маніпуляція, яка хоче завести в іншому напрямку або поширити ті чи інші тенденції. 

Використовуйте п’ять базових принципів інформаційної гігієни, які дозволять огородити себе від інформаційних вірусів та зменшити кількість інформаційних вірусів у своєму житті. 

№1 Зрозумійте проблему. Ми складаємося з інформації, яку споживаємо. Вона визначає наше мислення та поведінку. 

№2 Обмежте джерела інформації, опирайтеся лише на офіційні. Обирайте три й більше джерел, які дотримуються журналістських стандартів. Відслідковуйте типові фейки. 

№3 Перед тим, як поширити інформацію, потрібно зробити таке: 

• перевірити джерело; 

• перевірити, чи це не фейк; 

• прочитати повністю інформацію, а не тільки заголовок; 

• якщо вважаєте її важливою, поширюйте. 

№4 Якщо інформація не достовірна, не взаємодійте з нею. Коли бачите, що знайомий поширив недостовірну інформацію, аргументуйте та попросіть видалити допис. 

№5 Говоріть про інформаційні віруси зі старшими людьми. Пояснюйте загрози від маніпуляцій та поширення фейків. 

*Лонгрід підготовлено за матеріалами авторського вебінару експертки, засновниці ініціативи «Як не стати овочем», авторки книги «Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців» Оксани Мороз.