10 червня 2020

Соціальний експеримент, або Відкриття точки буккросингу в Козельщині

10 червня виповнюється пів року, як благодійна організація Smart Foundation встановила точку буккросингу в Козельщині. Я хочу розповісти про те, як виникла ця ідея, як розвивалася, та, власне, про свій суб’єктивний досвід участі в такому проєкті.
Буккросингова конструкція в смт. Козельщина на Полтавщині

Ми – країна тотальної недовіри. Міцно притискаємо до себе сумку в громадському транспорті, тільки через пів року розказуємо родичам, що купили машину чи квартиру, лякаємося, коли на вулиці незнайомець чи незнайомка роблять комплімент. А шкода. Адже ще в давній книзі писалося: «По вірі вашій буде вам». По вірі й по довірі. 

Коли колега озвучив ідею зі встановлення точки буккросингу в смт Козельщина Полтавської області, де нині реалізує пілотний проєкт наша благодійна організація Smart Foundation, сумнів прокрався в думки кожного з нас. Ідея, звичайно, була чудовою. Але в ході її реалізації ми чули багато застережень від місцевих жителів: «Як довго конструкція з книгами простоїть у селищі? Чи не поб’ють її? Чи не знищать нові видання?» 

Здається, сумніву не було тільки в Миколи Сушка, засновника благодійної організації. Він оживив цю ідею словами: «Для нас це певний соціальний експеримент». І експеримент запустили. 

Ми звернулися в десять українських видавництв та рітейлерів із проханням долучитися до проєкту й виділити кількадесят книг для цієї точки буккросингу. Відгукнулися п’ять із них. Хочеться їх назвати: «Наш формат», «Yakaboo», «Видавництво «Основи», «Дух і літера» та Український інститут національної пам’яті. Виходить, 50% організацій позитивно відреагували на прохання. Чи хороший це відсоток показника довіри й небайдужості? Питання риторичне. Але особисто в моєму сприйнятті – так. 

Коли ми звернулися до місцевої влади з ініціативою встановлення конструкції для книг, реакція була двоякою: з одного боку – позитивне сприйняття нового, з іншого – страх за неможливість гарантування того, що буккросинг буде збережений. Але самі вже ми за те не хвилювалися, усвідомили, що людям треба довіряти. 

На відкриття точки буккросингу були запрошені представники місцевої влади, Інституту національної пам’яті, регіональних ЗМІ, місцеві жителі. Вони ділилися подією на своїх сторінках у Facebook. Звичайно, нам була цікава реакція людей. Але, на жаль, переважна більшість коментаторів не вірила в наш експеримент і в українців. Особливо засмутили стереотипні думки про селян, які нібито тільки п’ють та трощать усе навколо. 

10 січня ми відкрили точку буккросингу в Козельщині. На подію прийшло близько півсотні людей. Усі, кому давали слово, говорили про те, що, попри сучасні тенденції глобалізації світу та перехід суспільства до цифрової комунікації, книга залишається топовим інструментом для самоосвіти. 

Микола Сушко вів мову про довіру, про те, що головна ідея цього проєкту, – аби люди повірили в себе, одне в одного. Повірили й перевірили, наскільки вони як громада готові до змін, готові оберігати те, що зроблено для них. 

Усі книги попередньо ми зареєструвати на сайті Всесвітньої мережі буккросингу, а також розробили інструкцію для реєстрації книг у цій мережі. Уже в перший день кілька людей поділитися з односельцями своїми домашніми виданнями. І, звичайно ж, дуже швидко розібрали книги з поличок конструкції. 

Уже пів року буккросинг у Козельщині живе! Ми поставили всередині конструкції вологопоглинач, залишили наліпки, за допомогою яких можна позначити зареєстровану на сайті книгу. Люди з усього району приносять книги різних жанрів: від детективів до глибоких філософських текстів. Обмін дуже активний! І в мережі вже навіть з’явилося кілька коментарів про прочитані твори з цієї точки буккросингу. 

А тим часом у районній бібліотеці в Козельщині триває ремонт. Уже восени тут буде сучасний культурно-освітній простір, який, сподіваємося, стане улюбленим місцем дітей і дорослих, де кожен знайде для себе щось пізнавальне та розвивальне. Наша мета – аби в людей із маленьких містечок і селищ була можливість розвиватися та навчатися в сучасних комфортних умовах, аби вони вірили в себе і в те, що все в їхніх руках, аби, насамперед, викорінили з власних голів той стереотип про бідних-нещасних українців, які тільки скаржаться на свою долю й на державу. І соціальний експеримент щодо буккросингу підтверджує, що козельщани готові до змін! 

Колись Микола Сушко сказав, що протягом усього свого життя займається «ремонтом світу». Мені ж здається, що його благодійність – про куди глибші й глобальніші поняття. Вона про віру й про довіру. Цього усім нам дуже не вистачає. Але хороша новина в тому, що кожен із нас може розвивати їх у собі. А відтак – і світ буде легше «ремонтувати». 

Алла Корнієнко, 

БО Smart Foundation